НАЖА́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нажа́ти. Якось обернулась Харитя назад, щоб покласти нажату жменьку, глянула навкруги і страх обхопив її (Коцюб., І, 1955, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 85.