НАЖЕ́БРАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до наже́брати. — А я, певно, цим нажебраним в бідноти добром не здобрію; мабуть, воно не піде мені на користь… (Н.-Лев., IV, 1956, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 86.