НАЗАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е, лінгв.
1. Дієпр. пас. мни. ч. до назалізува́ти.
2. у знач. прикм. З носовим відтінком, призвуком. При вимовлянні назалізованого звука м’яке піднебіння опускається, і частина видихуваного повітря проходить у носову порожнину (Сл. лінгв. терм., 1957, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 88.