НАЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́шся, док., перех., розм.
1. Дістати детальні відомості про багатьох. Варка все ще не знала, що він жонатий. Чи то ж село маленьке, чи то ж усіх назнаться? (Вовчок, І, 1955, 151); // Багато пізнати, узнати чого-небудь. Змалку кохайтесь в освіті. Змалку розширюйте ум, Бо доведеться у світі Всяких назнатися дум (Граб., І, 1959, 150).
2. Зазнати, перенести багато неприємностей, горя і т. ін.; натерпітися. — Ледво [ледве] мені дванадцять літ минуло, мусив я йти на панщину. Ой, назнався я за три роки всякого знущання! (Фр., III, 1950, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 92.