НАЗНАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.
1. Бути призначеним, відводитися для чого-небудь; призначатися. Треба перше всього усі гроші докупи зібрати та тоді їх і заслати в громаду "Учитель", куди вони і спершу назначалися (Мирний, V, 1955, 425).
2. Заздалегідь намічатися. Там же, в кафе, назначаються різні rendez vous [побачення], так що людина не потребує бігати по різних кутках міста, аби побачитись на скілька хвилин з яким знайомим (Л. Укр., V, 1956, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 92.