НАЗНА́ЧЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до назначи́ти. Він назначений.. Ти.. носиш пятно [пляму] на своїй одежі. Твоя ноша кричить кождому, що ти мужик (Март., Тв., 1954, 205).
НАЗНА́ЧЕНИЙ2, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до назна́чити. Де тільки назначені були перепочинки, побудували двірці (Стор., І, 1957, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 92 - 93.