НАЗНУЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., з кого — чого, рідше над ким — чим. Багато, досхочу познущатися. Віддали його до пана в економію товар пасти. Що вже тоді назнущалися з його досхочу, що наштовхалися! (Коцюб., І, 1955, 21); [Xристина:] Буде вже! Досить назнущалися з мене! (Вас., III, 1960, 462); Назнущалися [пани] вже як хотіли з Харитоненка! (Горд., Заробітчани, 1949, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 93.