НАЗОЛИ́ТИ1 див. назо́лювати.
НАЗОЛИТИ2, лю́, ли́ш, док., розм.
1. Набриднути, надокучити кому-небудь. Ти мені назолив (Сл. Гр.).
2. Зробити неприємність кому-небудь. — Треба мені було дуже Назолити одному… І Кузьму собі за мужа Взять на зло таки ж тому (Воскр., Подивись.., 1962, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 93.