НАЗРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зірвати в якій-небудь кількості що-небудь. Квіток було назриваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками величаємось (Вовчок, І, 1955, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 93.