НАЙВА́ЖЧЕ. Присл. до найва́жчий; // у знач. присудк. сл. Про відчуття найбільшої ваги, найбільшого напруження, величезних зусиль. Найважче було лягати на землю і стріляти або плазувати в багні (Тулуб, В степу.., 1964, 159); Комуністів направляємо туди, де найважче, де потрібні їх уміння й досвід (Ком. Укр., 6, 1968, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 696.