НА́ЙМИТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до на́ймит 1. Порішили вони [діти] такеньки усі, щоб іти у наймити; а поки наймитська служба, поки що, то було їм страх як нудно сидіти на печі (Вовчок, І, 1955, 293); Наймитська комісія переходить з хати в хату, все перевіряє, оформлює (Ірчан, II, 1958, 406); Гриця майже щоліта наймали пастушком чи погоничем до заможних дядьків. Горьоване наймитське життя! (Добр., Ол. солдатики, 1961, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 98.