НАЙМИТЧА́, а́ти, с. Малолітній хлопець, що наймитує в кого-небудь. — А в минулому я не тинявся б наймитчам обшарпаним по чужих стернях, ріллях… Не було б цього, — не був би я Яшком, комсомольцем завзятим (Головко, І, 1957, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 98.