НА́ЙМИЧКА, и, ж. Жін. до на́ймит 1. Вранці Марко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає… (Шевч., І, 1963, 314); Пішла я на заробітки в город; стала в одних панів за наймичку (Вовчок, І, 1955, 86); Недалечко жив козак Соломко. Була у нього в наймичках уже літня жінка (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 98.