НАЙПЕ́РШИЙ, а, е.
1. Найвищ. ст. до пе́рший 2 — 4, 6 — 8. Я в хаті мучився колись. Мої там сльози пролились, Найперші сльози (Шевч., II, 1963, 252); [Мохаммед:] Сонце перший промінь чомусь одному завжди віддає, найпершому, що стрінеться (Л. Укр., II, 1951, 335); Директор вирішив посадити хлопця в другий клас і не помилився. Борис іде тепер одним з найперших (Хижняк, Тамара, 1959, 212).
2. розм. Найважливіший, найголовніший. З борців насміхалася доля, Зростала проте їх громада. Добробут народний та воля — То наша найперша засада (Граб., І, 1959, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 696.