НА́КЛАДКА, и, ж. 1. тільки накла́дка. Дія за знач. накла́сти, наклада́ти.
2. Предмет, який застосовується для накладання на що-небудь, прикривання, з’єднання і т. ін. чого-небудь. Він мало вірив, що оті гіпсові накладки, оте лежання в твердих лещатах дасть хворим якусь користь (Збан., Сеспель, 1961, 119); Щоб запобігти витіканню мастила і не допустити потрапляння бруду в шарніри, вони закриті захисними накладками (Підручник шофера.., 1960, 254).
3. Помилка, недогляд, промах у роботі акторів, музикантів, співців і т. ін. Спектакль повинен був іти "колесом", без жодної накладки. Ролі треба було знати, суфльора треба було слухати (Смолич, Театр.., 1940, 203); Кропітка і нервова робота [на телестудії].. Найменшу накладку зразу видно телеглядачеві і виправити її вже неможливо (Літ. Укр., 8.У 1962, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 105.