НА́КЛЕ́ПКА, и, ж.
1. тільки накле́пка. Дія за знач, наклепа́ти1, накле́пувати1. Поверхневе ущільнення металу залежно від деформації його у холодному стані називається наклепкою (Слюс. справа, 1957, 35).
2. Те, що наклепане; наклепана частина чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 105.