НАКОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Виростити, вигодувати, виглядіти яку-небудь кількість когось, чогось. — Навіщо ж ти накохав того скоту, коли не хочеш сам глядіти?.. (Мирний, II, 1954, 243); Синів накохаєм немало. Поставим ворота і хату (Мал., Звенигора, 1959, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 109.