НАКРИ́ВО, присл., розм. 1, Нерівно, криво. 2. перен. Всупереч кому-, чому-небудь, проти когось, чогось; наперекір. Ніхто не зважиться накриво слово сказати Олексію Івановичу (Мирний, IV, 1955, 221); Роби все краще, швидше, легше за інших, і тоді тобі ніхто слова накриво не скаже (Рудь, Гомін.., 1959, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 112.