НАЛА́ДЖЕНИЙ, а, с. Діспр. пас. мин, ч. до нала́дити. В детерміністів світ наладжений так стало, Що там для бога місця вже не стало (Л. Укр., І, 1951, 98); Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає (Коцюб., II, 1955, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 114.