НАЛЕ́ЖАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до нале́жати2.
2. у знач. прикм. На якому хто-, що-небудь довго лежав, лежало. Вечоре, вечоре, де ти барився?.. Ти ось заходиш мовчазний і непривітний.. Щільно запираєш будинки й вікна. Виганяєш псів з належаних місць на вулицю (Ю. Янов., І, 1958, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 116.