НАЛИ́ГАЧ, а, ч. Мотузка або ремінь, який прив’язують до рогів худоби. Не доглянув [Михайло], що налигач якось обкрутився круг шиї [вола], та й задавилася товаряка (Гр., II, 1963, 457); Катерина.. взяла корову за налигач і повела до саней (Чорн., Потік.., 1956, 394); * У порівн. Ішов [Храпков], як на налигачі, з Ельясбергом і не спускав очей з Саїда (Ле, Міжгір’я, 1953, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 118.