НАЛУПИ́ТИСЯ, луплю́ся, лу́пишся; мн. налу́пляться: док., розм.
1. Дзьобом пробити шкаралупу; наклюнутися. Вже як налупилось, то й вилупиться (Номис, 1864, № 1341).
2. Вивестися, вилупитися (про пташенят); // вульг. Народитися (про дітей).
3. вульг. Те саме, що наї́стися. Налупивсь, як рябко дерті (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 122.