НАЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Викликати переляк, страх; злякати. — Ви мене, Онисіє Степанівно, таки добре налякали. Мені здалось, що в сінях пораються злодії (Н.-Лев., III, 1956, 86); Чому ж у цю пізню годину.. не спить княгиня Ольга?.. Може, налякали слова купців про нову фортецю на Дону (Скл., Святослав, 1959, 51); Вони [козаки] пограбували околиці Стамбула і налякали самого султана (Тулуб, Людолови, І, 1957, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 123.