НАЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., перех.
1. Рахуючи, визначати число, кількість кого-, чого-небудь; нараховувати. .Я налічила 6 великих яхт і 18 менших (Л. Укр.,У, 1956, 402); Сорок дві могили налічив Прокопенко (Довж., І, 1958, 174).
2. тільки недок. Мати в собі, в своєму складі яке-небудь число, якусь кількість кого-, чого-небудь. Українська РСР.. налічує понад 40 млн. чоловік населення (Тези про 300-річчя возз’єдн.., 1954, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 121.