НАМА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМА́ЦАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Мацаючи, шукати, знаходити кого-, що-небудь. Він довго намацував засув, поки відчинив двері (Чорн., Потік.., 1956, 320); Він намацав під стіною в сінях грубий дрюк (Фр., VIII, 1952, 266); Він узяв Лукійчину руку й намацав пульс (Донч., III, 1956, 86).
2. перен. Виявляти, знаходити в результаті пошуків. Поповз прожектор берегом поволі. Намацуючи в хащах темноти Понтони, дерева, човни, плоти… (Перв., II, 1958, 215); Вислана вперед розвідка намацала ворога в селі Петрівці (Панч, II, 1956, 335); Він покликав цього хлопчину, щоб трохи накопирсатися в його душі наодинці. Щоб намацати в ній найвразливіше місце (Кол., Терен.., 1959, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 125.