НАМА́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. нас. мин. ч. до намасти́ти. Чоботи на ньому ті ж самі: керзові, густо намащені чорною ваксою (Руд., Остання шабля, 1959, 397); Пані Тереза в щілину висунула своє кругловиде намащене мастилами та пудрами лице (Чорн., Визвол. земля, 1959, 35); // нама́щено, безос. присудк. сл. Сорочка вишивана, жилеточка, чобітки юхтові, волосся оливою намащено, — як до церкви зібрався [Яким] (Тют., Вир, 1964, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 125.