НАМЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМОЛО́ТИ, мелю́, ме́леш, док., перех.
1. Мелючи, готувати у якій-небудь кількості. Встигли наші люди і скосити, й зібрати, і зерна намолоти, а все ще було тепло, як влітку (Мур., Бук. повість, 1959, 133).
2. тільки док., перен., розм. Наговорити чогось зайвого, пустого, непотрібного. [Гапка:] Що ти мені й слова не даєш вимовити? [Захарко:] Багато вже й так намолола! (Кроп., II, 1958, 136).
◊ Намоло́ти сім мішкі́в (кіп) греча́ної во́вни — те саме, що Наговори́ти сім мішкі́в (кіп) греча́ної во́вни (див. во́вна). Повернеться [Паламарчик] в повіт і намеле Олексієві Федотовичу сім мішків гречаної вовни, очорнить, спаплюжить, що потім і не обмиєшся… (Речм., Весн. грози, 1961, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 125.