НАМИСТИ́НА, и, ж. Одне зерно намиста. Всі дівчата кинулись збирати розсипані намистини (Н.-Лев., І, 1956. 417); *У порівн. Сльози перлинисті, як ті намистини, .. котилися по її змарнілому обличчю (Речм., Весн. грози, 1961, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 128.