НАМИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нами́ти 1, 3. П ід ногами, як пружна гума, вгинається намитий земснарядами пісок (Жур., Вечір.., 1958, 138); За рахунок нових ділянок [узбережжя], намитих тут Янцзи за останні кілька років, площа придатної для обробки землі збільшилася (Наука.., 8, 1963, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 128.