НАМОГИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який міститься на могилі або признач. для неї. З-під грубої верстви жовтого листя вихиляються декуди почорнілі верхи намогильних плит (У. Кравч., Вибр., 1958, 389); Вони.. почали писати намогильну табличку (Сенч., Опов., 1959, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 130.