НАМОРДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Багато, довго помучитися. Скільки людей кістьми полягло, висушуючи ці болота, скільки намордувалося на цих казкових спорудах, що зводилися во славу всевладного імператора (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 63); // Те саме, що натоми́тися. За день так людина наштовхається та намордується, що тільки схилиться до подушки, .. засинає (Збан., Сеспель, 1961, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 131.