НАМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок.. НАМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. Робити мокрим, вологим; змочувати чим-небудь або у чому-небудь. Бабуня намочує рушник в оцті, і мама добре натирає ним Дарчині скроні (Вільде, Повнол. діти, 1960, 171); Щоб не намочити волосся, Терезка підібрала його під голубу гумову шапочку (Томч., Готель.., 1960, 242); Як захоче кого полаяти [Підситочок], говорить: — ..А щоб його дощик намочив (Тют., Вир, 1960, 80); // Уміщати що-небудь на деякий час у рідину. При весняному садінні корені саджанців рекомендується намочувати протягом 6 — 8 годин в воді (Сад. і ягідн., 1957, 184); Мотря позбирала свої й Карпові сорочки й намочила в лузі (Н.-Лев., II, 1956, 301); — Ти б її [баранину] порізав на шматочки та гарненько намочив у ночовках (Стор., І, 1957, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 132.