НАМО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАМОЧИ́ТИСЯ, очу́ся, о́чишся, док., розм. Ставати мокрим від обливання рідиною або занурення в неї. [Левко:] Ач як намочився, хоч викрути!.. (Крон., III, 1959, 211); Підходите ви до моря, умочуєте ліву ногу и, вигукнувши — ох! — витягуєте назад. Досить! Намочилися!.. (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 132.