НАНИ́ЗУВАТИСЯ, усться, недок., НАНИЗА́ТИСЯ, и́жеться, док.
1. Проколюючись, протикаючись, насаджуватися, настромлюватися на що-небудь. * Образно. Біля села вона [річка] виписувала примхливі петлі, на які нанизувались крихітні левадки, ставочки і копанки (Стельмах, І, 1962, 224); На паркані ж, як, мабуть, ніколи — дітей, дітей тих нанизалось разками (Головко, І, 1957, 194).
2. перен. Легко, вільно, без затримок приєднуватися одне до одного (про слова, думки і т. ін.). Отак вони довго балакали. Слово за слово чіплялося; одна думка нанизувалась на другу (Мирний, II, 1954, 246); Слова наче мимоволі самі нанизувались на пружний стрижень одвертості (Рибак, Час.., 1960, 22).
3. тільки недок. Пас. до нани́зувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 134.