НАПА́СЛИВИЙ, а, е. Нав’язливий, надокучливий, набридливий. Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Мирний, IV, 1955, 152); І сказав Богдан на Раді в місті Переяславі: — І султан, і хан, і шляхта — вороги напасливі (Тич., II, 1957, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 139.