НАПЕРЕВІ́С, присл. Те саме, що напере́ваги. Німець з криком кудись падає, а Дорош із гвинтівкою наперевіс біжить далі (Тют., Вир, 1964, 318); Він перший кинувся в атаку на горбок із заступом наперевіс (Донч., V, 1957, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 140.