НАПЕ́РСНИЦЯ, і, ж., заст.
1. Жін. до напе́рсник1.
2. Те саме, що нало́жниця. Вона самому да-муллі мазару Дихана в наперсниці за гріх батьків віддана (Ле, Міжгір’я, 1953, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 141.