НАПЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напекти́. Вже хліб напечений і на шматки покраяний… (Кв.-Осн., II, 1956, 135); Вона мить роздумувала,, потім міцно вхопилась рукою за гарячий, напечений сонцем ілюмінатор (Гончар, Тронка, 1963, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 141.