НАПИСА́ТИСЯ, ишу́ся, и́шешся, док.
1. розм. Багато, довго пописати. [Текля:] Вже вволю начиталися і написалися? (Крон., І, 1958, 400).
2. тільки 3 ос. Вийти, удатися (про що-небудь написане). Маю тепер настрій до балачки на зачеплені у Вас теми, от і писатиму "згарячу" — як напишеться, так нехай і буде (Л. Укр., V, 1956, 431); // Створитися про який-небудь літературний твір, текст і т. ін.). Багато напишеться книг про цю дивовижну весну, багато складуть пісень, наукових праць та спогадів (Довж., І, 1958, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 144.