НАПОКА́З, присл. Щоб побачили, звернули увагу, оглянули інші; для створення враження. Кайдашиха виставила навмисне напоказ громаді жовті нові сап’янці (Н.-Лев., II, 1956, 316); Дами охали та пищали, кривлячи уста та виставляючи напоказ, які-то вони чулі та м’якого серця (Фр., V, 1951, 264); Я нишком оглянув стіни. Сільській хаті властиво виставляти напоказ своє сімейство. Але тут не було жодної фотокартки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 17); * У порівн. В селі Іван Січкар зупинявся біля дворів своїх родичів, як напоказ, таскав поперед себе сулію (Стельмах, II, 1962, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 155.