НАПОМА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напома́дити. Він був напомаджений, і на всю світлицю розливались од його пахощі (Н.-Лев., III, 1956, 221); — Я ніколи його не бачив, а уявляю напомаджений чуб, акуратненький проділ, манікюр (Донч., V, 1957, 297).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 156.