НАПРИКРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАПРИ́КРИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал. Набридати, надокучати. — Бог з вами! Я не приходжу до вас.., щоби вам чим-небудь наприкрятися! (Фр., VIII, 1852, 246); Постараюся не наприкрятись довгими листами, хоча й я не зарікаюсь (Л. Укр., V, 1956, 79); Жінкою почав [Квасюк] поштурхувати. Вона йому вже наприкрилася, бо була стара й негарна (Гр., II, 1963, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 161.