НАПРУ́ГИЙ, а, е, поет.
1. Те саме, що напру́жений 2, 3. Поет-революціонер, як завжди, між нас — високий і напругий (Тич., III, 1957, 18); Дні ішли.., Напругі і важкі, гарячим потом вмиті (Мал., Полудень.., 1960, 87).
2. Твердий, міцний, тугий. Наче яблука спілі, у мене вони [щоки] і округлі, й напругі, й рум’яні (Нерв., З глибини, 1956, 259); Прокатники прокатали напругі, тверді листи (Шпорта, Запоріжці, 1959, 32); Там кожен дуб за мене відповість Шумним гіллям напругим проти бурі (Мал., Серце.., 1959; 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 162.