НАПРЯ́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напрями́ти. Якщо сила напрямлена паралельно основі похилої площини, то для піднімання вантажу треба прикласти більшу силу (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 19); У Чіпці справді було багато чогось доброго, чого Грицько своїм, на прибуток напрямленим, розумом не зміє зрозуміти (Мирний, II, 1954, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 164.