НАПУВА́ЛКА, и, ж. Посудина, з якої напувають худобу, птицю; поїлка. В курнику встановлюють годівниці й напувалки (Зоол., 1957, 128); Напувають корів з індивідуальних напувалок (Хлібороб Укр., 7, 1966, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 165.