НА́ПХОМ, присл., розм. Дуже щільно, густо; повно-повнісінько. — Ти-то ладен напхом напхати мою гостинну міщанками та й молодицями. А я цього не зроблю! — аж крикнула Сусанна Уласівна (Н.-Лев., IV, 1956, 43); Замкнули нас напхом у теплушки та й повезли в рабство (Ю. Янов., І, 1954, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 167.