НАПІВБОЖЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е. Не зовсім нормальний, з ознаками божевілля. Хури й худоба летіли у воду, і передсмертне іржання коней не зворушувало напівбожевільних людей (Стельмах, II, 1962, 244); // Який виражає, свідчить про чийсь не зовсім нормальний стан. Підняв він [дід] угору кігтистий палець і обвів усіх напівбожевільними очима (Тют., Вир, 1964, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 145.