НАПІВВІДКРИ́ТИЙ, а, е.
1. Трохи, не зовсім, наполовину відкритий. Крізь щілини й верхнє напіввідкрите віконце ранкове сіре світло пробивалося до вагона (Досв., Вибр., 1959, 179); Суліман з-під напіввідкритих повік спокійно стежить за процесом, що відбувається в Катерині (Вільде, Сестри.., 1958, 160).
2. Не зовсім, наполовину покритий (про голову). Не впізнати сьогодні й Наталку: красується.. у квітчастім платку — голова напіввідкрита — лускає насіння (Гончар, II, 1959, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 145.