НАПІВЖАРТІВЛИ́ВИЙ, а, е. Не зовсім серйозний, з відтінком жарту. — Бідна хата й не знає, яку велику честь роблять їй, — сказав син тоном напівжартівливим (Н.-Лев., І, 1956, 543); — Ви, здається, хочете втекти? — промовив невідомий спокійно, навіть з напівжартівливими нотками в голосі (Донч., II, 1956, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 146.