НАПІВЛЕЖА́ТИ, жу́, жи́ш, недок. Лежати, трохи підвівши верхню частину тулуба. На канапі з пов’язкою на голові напівлежить пані Люба (Вас., III, 1960, 193); Галат, поранений у щоку, напівлежав на тачанці (Ю. Янов., І, 1958, 167). ’
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 147.